Burzum
НОВОСТИИСТОРИЯДИСКОГРАФИЯФОТОБИБЛИОТЕКАСКАЧАТЬКОНТАКТЫ

ДИСКОГРАФИЯ

Burzum "Belus" 2010
Byelobog Productions

Burzum Belus

Купить в магазине PHD

Перечень Композиций:

НазваниеГод написания (место)
Leukes Renkespill (Introduksjon)2010 (Берген)
Belus' Død1993-1994 (Берген)
Glemselens Elv2008 (Тромсё)
Kaimadalthas' Nedstigning2009 (Бё в Телемарке)
Sverddans1988-1989 (Берген)
Keliohesten2008 (Тромсё)
Morgenrøde2009 (Бё в Телемарке)
Belus' Tilbakekomst (Konklusjon)2009 (Бё в Телемарке)

Возвращение Burzum

Варг ВикернесПрошло 11 долгих лет, и вот мир становится свидетелем возвращения Burzum. Самый ожидаемый новый альбом называется "Бел" (Belus) в честь древнего европейского божества света и невинности. "Бел" - ни религиозный, ни антирелигиозный альбом, равно как не политический, но является попыткой исследовать мифы о Беле и показать древнейшие корни нашего культурного наследия. Альбом повествует о смерти Бела, его мрачной поездке через царство смерти и триумфальном возвращении. В сущности, альбом и история Бела являются захватывающим повествованием о том, что когда-то играло важную роль в формировании и становлении Европы.

"Альбом создавался в согласии с моим сердцем и духом, а не ради того, чтобы вписаться в какой-либо конкретный жанр или категорию, или оправдать чьи-либо очевидные ожидания". Музыку уместней всего сравнить с музыкой некоторых старых альбомов Burzum: в особенности с новаторским "Hvis Lyset Tar Oss" и атмосферным великолепием "Filosofem", разве что эмбиент мелодии, присутствующие на этих альбомах, были почти полностью проигнорированы на "Беле". "Это было сделано не нарочно, а скорее является совпадением и следствием того, что я в последнее время писал больше и лучше музыку на гитаре, чем на синтезаторе".

"Источниками вдохновения на написание альбома стали разные вещи: сказки и мифы, классическая музыка, воспоминания о былых временах, традиционная музыка, мечтания, ветер и погода, глухие леса и водные потоки, небо и закат, окутанные туманом горы и жёлтые листья, опадающие со стареющих деревьев".

"При написании "Бела" я стремился создать нечто, что я и, надеюсь, другие тоже, смогут слушать годами, не набив оскомину, и в то же время поделиться с моими слушателями опытом познания Бела таким, каким его скорее всего воспринимали древние европейцы". Сочетание текстов песен и музыки превращает его в ни на что не похожую сказку, и должно понравится всем тем, кому по нраву трансцендентальная музыка и кто предпочитает смотреть на различные вещи с иного ракурса. "Если с моей помощью вы будете грезить, я буду считать, что справился со своей задачей".

"Я прекрасно понимаю, что имя Burzum ассоциируется с Чёрным Металлом, но для меня это не является серьёзной проблемой, но лично я не вижу никакого смысла, чтобы относить "Бела" к какому-либо определённому жанру. Полагаю, "Бел" в музыкальном плане находится за пределами всех существующих жанров, но если его необходимо определить, ради простоты, то я попросту отнесу его к металлическому жанру".

"Бел" выйдет на Byelobog Productions 08 марта 2010 г.

декабрь 2009 г.



Альбом "Belus" записан в студии Grieghallen (Норвегия)
Продюсеры: Пюттен и Burzum
Микширование: Давид Бертолини и Burzum
Сведение: Тим Туран - Turan Audio
Дизайн альбома: Burzum и Адриан Веар
Все песни написаны и исполнены Burzum
Burzum использует гитары и усилители Peavey




Norsk: Spillelisten

  1. Leukes Renkespill (Introduksjon)
  2. Belus' Død
  3. Glemselens Elv
  4. Kaimadalthas' Nedstigning
  5. Sverddans
  6. Keliohesten
  7. Morgenrøde
  8. Belus' Tilbakekomst (Konklusjon)


Leukes Renkespill (Introduksjon)

[Instrumental]

"Et tordønn kaster ned staven,
slår ormen i hodet med stein,
reiser med lyn ned i haven;
han finner i eiken en tein."

Belus' Død

Seidmannen klatrer opp i tre
finner der jords gamle smerte,
kutter den ned i høstens fred,
med saks skjærer ut dets hjerte.

Eikens løv mot bakken faller,
seidmannen åndene kaller!
Eikens løv mot jorden faller,
seidmannen tryllevers traller!

Løken legges i lintøy ned,
hellige eiketreånden.
Seidmannen sikrer verdens fred;
fruktbarhet, solmakt i hånden!

Eikens løv mot bakken faller,
seidmannen åndene kaller!
Eikens løv mot jorden faller,
seidmannen tryllevers traller!

Der er solens brennende kraft;
der er jordens fruktbare hav;
i seidmannens mektige skaft;
i drottens beåndede stav.

Glemselens Elv

Med døende sol og måne
starter ferd til skyggenes hav.
Bjørnen vil bålferd bivåne.
Liket legges i steintung grav.

Bakom slør høres jordens gråt;
sommerens lys som forsvinner,
eikeånden legges i båt,
vinter og høst igjen vinner.

Jeg vil komme tilbake.
Jeg vil komme igjen.
Når vinterens ånder er svake,
vil jeg komme hjem.

Under jord, den skjulte verden,
bakom skyene imot vest,
ender den lange bålferden,
hvor vinter og høst holder fest.

Det er kaldt og mørkt i dypet,
vokser der bare skyggene,
der finnes det mørke krypet,
de dunkleste uhyggene.

Jeg vil komme tilbake.
Jeg vil komme igjen.
Når vinterens ånder er svake,
vil jeg komme hjem.

Døde hviler i hvite klær
bak tunge, kalde steindører,
men lytter du til dødens hær
du av og til sangen hører.

Døde hviler i hvite klær
bak tunge, kalde steindører,
men lytter du til dødens hær
du av og til sangen hører.

Jeg vil komme tilbake.
Jeg vil komme igjen.
Når vinterens ånder er svake,
vil jeg komme hjem.

Kaimadalthas' Nedstigning

Eikeåndlik; tryllestaven.
Trollmann med nøkkel og maske,
naken og hvit, ned i graven,
kun kledd i vår verdens aske.

Langs vegger; lange, spisse spyd.
På benkene brynjer av stål.
Han lister seg inn uten lyd,
på bakken ser aske fra bål.

Jeg reiser til mørkets dyp der alt er dødt.

Inn i haugens mørke rike,
der sitter de stille døde.
Må ikke for frykten vike,
men reise til verdens øde.

Taket tekket med store skjold,
hjelmer, belter, kniver og sverd;
over steinhallens brune mold
en skapning, en kvinnes gjenferd!

Jeg reiser til mørkets dyp der alt er dødt.

Seidmannens ham i treet ute,
henger, sitt hode den luter.
Kuen blør, hører den tute,
seidmann løser sine knuter.

Seidmannen henter de gaver
som de bleke døde gir ham,
fra gamle, mørke steingraver
han finner det vakreste fram.

Jeg reiser til Kelio.
Jeg reiser til mørkets dyp der alt er dødt.

Belte og brynje, kaker og klær,
hjelmer og himmelske våpen,
runer og vers, tørkede bær,
døren til graven er åpen!

Fra alver, våpnene smidde,
til lyse gjenfødte døde,
dem som mot ulvene stridde
i verden som nu er øde.

Jeg reiser til Kelio.
Jeg reiser til mørkets dyp der alt er dødt.

Sverddans

Har kommet vinterens time,
når ulven og bjørnen skal dø;
riv vekk det skinnet, en grime,
tramp på det, si vinter; adjø!

Vinterånd, du skal dø!
Vinterånd, i snøen blø!
Vinterånd, jeg er sommer!
Vinterånd, og jeg kommer!

Det blir ild og røyk, skrik og skrål;
seidmannen løper gjennom skoven.
Anvend løv og sot, sverd og stål.
Snart skinner solen fra oven.

Vinterånd, du skal dø!
Vinterånd, i snøen blø!
Vinterånd, jeg er sommer!
Vinterånd, og jeg kommer!

Det blir ild og røyk, skrik og skrål;
seidmannen løper gjennom skoven.
Anvend løv og sot, sverd og stål.
Snart skinner solen fra oven.

Vinterånd, du skal dø!
Vinterånd, i snøen blø!
Vinterånd, jeg er sommer!
Vinterånd, og jeg kommer!

Keliohesten

Når snøen smelter gråter vi;
vinteren har blitt beseiret.
Eikeånden vil bli satt fri,
sommeråndene har feiret.

Når snøen smelter gråter vi;
vinteren har blitt beseiret.
Eikeånden vil bli satt fri,
sommeråndene har feiret.

Kommer en ånd ifra nede,
hest ifra dypet det skjulte,
for å mennesker berede,
hele vår verden den ulte.

Kommer en ånd ifra nede,
hest ifra dypet det skjulte,
for å mennesker berede,
hele vår verden den ulte.

Morgenrøde

Første vårens søndagsmorgen
kan vi igjen se den skare.
Er endelig slutt på sorgen,
over åker løper hare.

På det høyeste fjell i øst
kan du se solen den røde.
Du kan se, og nyte den trøst,
fra varden se jorden føde.

Solen har fått sin kraft tilbake.
Eikeånden er født påny.
Solen har fått sin makt tilbake.
Sommeren har kommet.

Belus' Tilbakekomst (Konklusjon)

[Instrumental]

Русский: Список песен

  1. Проделки Лёке (Локи) (Пролог)
  2. Смерть Бела (Бальдра)
  3. Река забвения
  4. Сошествие Каймадальта (Хаймдалля)
  5. Танец с мечами
  6. Лошадь Келио (Хель)
  7. Рассвет
  8. Возвращение Бела (Бальдра) (Эпилог)


Проделки Лёке (Локи) (Пролог)

[Инструментальная]

"Гром ударяет по ветви,
камнем бьёт червя в голову,
молнией несётся в сад;
он находит сук на дубе."

Смерть Бела (Бальдра)

Кудесник взбирается на дерево,
находит старую боль Земли,
срезает её в тиши осени,
ножом вырезает её сердце.

Листья дуба падают на землю,
кудесник призывает духов!
Листья дуба падают на землю,
кудесник поёт свои заклинания.

Плод завёрнут в льняную ткань,
святой дух дуба,
кудесник сберёг гармонию мира,
плодородие, солнечную энергию в своих руках!

Листья дуба падают на землю,
кудесник призывает духов!
Листья дуба падают на землю,
кудесник поёт свои заклинания.

Вот испепеляющая сила солнца;
вот плодородное море Земли;
в могучей ветви кудесника;
в оживлённом скипетре короля.

Река забвения

Вслед за умирающими солнцем и луной
начинается путешествие в море теней.
Медведь будет стеречь погребальный костёр.
Тело лежит в каменной могиле.

За завесой слышен плач Земли;
свет лета исчезает,
дух дуба посажен в лодку,
зима и осень вновь побеждают.

Я вернусь.
Я вернусь.
Когда духи зимы ослабнут.
Я вернусь домой.

Под землёй в сокрытом мире,
за облаками на западе,
завершает долгий путь лодка,
где пируют зима с осенью.

В бездне холодно и темно,
лишь тени растут там,
там мрачные существа,
мрачнейшие ужасы.

Я вернусь.
Я вернусь.
Когда духи зимы ослабнут.
Я вернусь домой.

Мертвецы покоятся в белых одеждах,
за тяжёлыми холодными каменными дверьми,
но прислушавшись к армии мёртвых,
иногда можно услышать их пение.

Мертвецы покоятся в белых одеждах,
за тяжёлыми холодными каменными дверьми,
но прислушавшись к армии мёртвых,
иногда можно услышать их пение.

Я вернусь.
Я вернусь.
Когда духи зимы ослабнут.
Я вернусь домой.

Сошествие Каймадальта (Хаймдалля)

Тело духа дуба, ветвь кудесника.
Кудесник с ключом и в маске,
голый и белый, в могиле,
облачённый лишь в прах нашего мира.

Вдоль стен, длинные острые шипы.
На скамьях, стальные латы.
Он на мысочках, неслышно,
видит на земле пепел от костров.

Я держу свой путь в мрачную бездну, где всё мертво.

В мрачном мире могильного холма,
сидят немые мертвецы.
Не надо поддаваться страху,
но следовать в безлюдные пространства мира.

Крыша покрыта щитами,
шлемами, ремнями, ножами и мечами;
поверх коричневой земли каменного зала
существо, призрак женщины.

Я держу свой путь в мрачную бездну, где всё мертво.

Призрак кудесника на дереве снаружи,
висит, склонив голову.
Корова истекает кровью, слышит её крик,
кудесник распутывает узлы.

Кудесник собирает подарки,
данные ему бледными мертвецами,
из старых каменных мрачных могил
он извлекает самые прекрасные.

Я еду к Келио (Хель).
Я держу свой путь в мрачную бездну, где всё мертво.

Пояса и латы, пироги и одежды,
шлемы и божественные орудия,
руны и стихи, сушёные ягоды,
дверь в могилу открыта!

От эльфов, мастеров оружия,
к светлым возрождённым мертвецам,
тем, кто боролся с волками
в ныне безлюдном мире.

Я еду к Келио (Хель).
Я держу свой путь в мрачную бездну, где всё мертво.

Танец с мечами

Час зимы настал,
когда умрут волк и медведь;
сорви мех, маску,
растопчи их, скажи зиме, прощай!

Дух зимы, ты умрёшь!
Дух зимы, истекай кровью в снегу!
Дух зимы, я лето!
Дух зимы, я иду!

Огонь и дым, крики и шум;
кудесник бежит по лесу.
Воспользуйся листьями и копотью, мечём и сталью.
Скоро в небесах вновь будет светить солнце.

Дух зимы, ты умрёшь!
Дух зимы, истекай кровью в снегу!
Дух зимы, я лето!
Дух зимы, я иду!

Огонь и дым, крики и шум;
кудесник бежит по лесу.
Воспользуйся листьями и копотью, мечём и сталью.
Скоро в небесах вновь будет светить солнце.

Дух зимы, ты умрёшь!
Дух зимы, истекай кровью в снегу!
Дух зимы, я лето!
Дух зимы, я иду!

Лошадь Келио (Хель)

Мы оплакиваем таяние снега;
Зима повержена.
Дух дуба освобождён,
духи лета восторжествовали.

Мы оплакиваем таяние снега;
Зима повержена.
Дух дуба освобождён,
духи лета восторжествовали.

Дух восходит наверх,
лошадь из сокрытой бездны,
чтобы подготовить людей,
весь наш мир к плачу.

Дух восходит наверх,
лошадь из сокрытой бездны,
чтобы подготовить людей,
весь наш мир к плачу.

Рассвет

В первое воскресное утро весны
мы вновь можем увидеть армию.
Траур, наконец, подходит к концу.
Заяц бежит по полю.

На самой высокой горе на востоке
можно увидеть красное солнце.
Можно увидеть и насладиться покоем,
с вершины горы видна дающая жизнь Земля.

Сила солнца вернулась,
Дух дуба возрождён.
Сила солнца вернулась,
Лето настало.

Возвращение Бела (Бальдра) (Эпилог)

[Инструментальная]

Українська: список пісень
[Перевод: Олег Гнатишин]

  1. Витівки Локі (Пролог)
  2. Смерть Бела (Бальдра)
  3. Річка забуття
  4. Зішестя Кайдмалта (Хайдмалля)
  5. Танець з мечами
  6. Кінь Келіо (Хель)
  7. Світанок
  8. Повернення Бела (Бальдра) (Епілог)


Витівки Локі (Пролог)

"Грім вдаряє по гілках,
Каменем б'є черв'я в голову,
Блискавкою несеться в сад,
Він знаходить гілку на дубі"

Смерть Бела (Бальдра)

Чаклун вилазить на дерево,
Знаходить стару біль Землі,
Зрізає її в осінній тиші,
Ножем вирізає її серце.

Листя дуба падає на землю,
Чаклун викликає духів!
Листя дуба падає на землю,
Чаклун співає свої замовляння.

Плід завернутий в льняну тканину,
Святий дух дуба,
Чаклун зберіг гармонію світу,
Родючість, сонячну енергію в своїх руках!

Листя дуба падає на землю,
Чаклун викликає духів!
Листя дуба падає на землю,
Чаклун співає свої замовляння.

Сила палаючого Сонця,
Це родюче море землі,
В могутній гілці чаклуна,
В натхненному скіпетрі короля.

Річка забуття

Вслід за помираючими Сонцем і Місяцем
Починається подорож в море тіней.
Ведмідь стерегтиме поховальне багаття.
Тіло лежить в кам'яній могилі.

За завісою чутно плач землі,
Літнє світло зникає,
Дух дуба посаджений в човен,
Зима та осінь перемагають.

Я повернусь.
Я повернусь.
Коли духи зими послабнуть
Я повернусь додому.

Під землею в закритому світі,
За хмарами на заході,
Закінчує довгий шлях човен,
Де бенкетують зима з осінню.

В безодні холодно і темно,
Лише тіні там ростуть,
Там темні створіння,
Найтемніші жахи.

Я повернусь.
Я повернусь.
Коли духи зими послабнуть
Я повернусь додому.

Мерці спочивають в білому одязі,
За важкими холодними кам'яними дверима,
Але, прислухавшись до армії мертвих,
Іноді можна почути їхній спів.

Мерці спочивають в білому одязі,
За важкими холодними кам'яними дверима,
Але, прислухавшись до армії мертвих,
Іноді можна почути їхній спів.

Я повернусь.
Я повернусь.
Коли духи зими послабнуть
Я повернусь додому.

Зішестя Кайдмалта (Хайдмалля)

Тіло духа дуба, гілка чаклуна,
Чаклун з ключем і в масці,
Голий і білий, в могилі,
Одягнений лиш в прах нашого світу.

Навколо стін довгі гострі шипи.
На лавах стальні лати.
Він на п'ятках нечутно
Бачить на землі попіл від багаття.

Я подорожую в темну безодню, де все мертве.

В темному світі могильного пагорба,
Сидять німі мерці.
Не треба піддаватись страху,
Але слідувати в безлюдні простори світу.

Дах покритий щитами,
Шоломами, поясами, ножами та мечами,
Над коричневою землею кам'яної зали
Створіння, привид жінки.

Я подорожую в темну безодню, де все мертве.

Привид чаклуна на дереві ззовні,
Висить, склонивши голову.
Корова стікає кров'ю, чує її крик,
Чаклун розпутує вузли.

Чаклун збирає подарунки,
Дані йому блідими мерцями,
Із старих кам'яних темних могил
Він витягує найпрекрасніші.

Я їду в Келіо (Хель).
Я подорожую в темну безодню, де все мертве.

Пояса і лати, пироги і одяг,
Шоломи і божественне знаряддя,
Руни та вірші, сушені ягоди,
Двері в могилу відчинені!

Від ельфів, майстрів зброї,
До світлих відроджених мерців,
Тим, хто боровся з вовками,
В нині безлюдному світі.

Я їду в Келіо(Хель).
Я подорожую в темну безодню, де все мертве.

Танець з мечами

Час зими настав!
Коли помруть вовк і ведмідь,
Зірви хутро, маску,
Розтопчи їх, скажи зимі, прощавай!

Дух зими, ти помреш!
Дух зими, стікай кров'ю в снігу!
Дух зими, я літо!
Дух зими, я іду!

Вогонь та дим, крик та шум,
Чаклун біжить по лісі,
Використай листя і кіптяву, меч і сталь.
Скоро в небесах знов засяє сонце.

Дух зими, ти помреш!
Дух зими, стікай кров'ю в снігу!
Дух зими, я літо!
Дух зими, я іду!

Вогонь та дим, крик та шум,
Чаклун біжить по лісі,
Використай листя і кіптяву, меч і сталь.
Скоро в небесах знов засяє сонце.

Дух зими, ти помреш!
Дух зими, стікай кров'ю в снігу!
Дух зими, я літо!
Дух зими, я іду!

Кінь Келіо (Хель)

Ми оплакуємо танення снігу,
Зима повержена.
Дух дуба звільнений,
Духи літа виграли.

Ми оплакуємо танення снігу,
Зима повержена.
Дух дуба звільнений,
Духи літа виграли.

Дух сходить уверх
Кінь з прихованої безодні,
Щоб підготувати людей,
Весь наш світ до плачу.

Дух сходить уверх
Кінь з прихованої безодні,
Щоб підготувати людей,
Весь наш світ до плачу.

Світанок

В перший недільний ранок весни
Ми знову можемо побачити армію.
Траур, нарешті, закінчується.
Заєць біжить по полю.

На найвищій горі на сході,
Можна побачити червоне сонце.
Можна побачити і насолоджуватись спокоєм,
З вершини гори як Земля дає життя.

Сила сонця повернулась,
Дух дуба відроджений.
Сила сонця повернулась,
Настало літо.

Повернення Бела (Бальдра) (Епілог)

[Інструментальна]

Беларуская: Спіс песень
[Перевод: Купава Витаут]

  1. Выхадкі Локі (Пралог)
  2. Смерць Бела (Бальдра)
  3. Рака забыцця
  4. Спасланне Каймадальта (Хаймдаля)
  5. Танец з мячамі
  6. Конь Келіо (Хель)
  7. Світанак
  8. Вяртанне Бела (Бальдра) (Эпілог)


Выхадкі Локі (Пралог)

[Інструментальная]

"Гром ударае па галіне,
каменем б'е чарвяка ў галаву,
маланкай нясецца ў сад;
ён знаходзіць сук на дубе."

Смерць Бела (Бальдра)

Вядзьмак узбіраецца на дрэва,
знаходзіць стары боль Зямлі,
зразае яе ў цішы восені,
нажом выразае яе сэрца.

Лісце дуба валяцца на зямлю,
вядзьмак заклікае духaў!
Лісце дуба валяцца на зямлю,
вядзьмак спявае свае загаворы.

Плод загорнуты у льняную тканіну,
святы дух дуба,
вядзьмак збярог гармонію свету,
урадлівасць, сонечную энергію ў сваіх руках!

Лісце дуба валяцца на зямлю,
вядзьмак заклікае духаў!
Лісце дуба валяцца на зямлю,
вядзьмак спявае свае загаворы.

Вось спапяляючая сіла сонца;
вось урадлівае мора Землі;
у магутнай галіне ведзьмака;
у ажыўленым скіпетры караля.

Рака забыцця

Услед за паміраючымі сонцам і месяцам
пачынаецца вандраванне ў моры ценяў.
Мядзведзь будзе пільнаваць пахавальнае вогнішча.
Цела ляжыць у каменнай магіле.

За завесай чутны плач Зямлі;
святло лета знікае,
дух дуба пасаджаны ў лодку,
зіма і восень ізноў перамагаюць.

Я вярнуся.
Я вярнуся.
Калі духі зімы саслабнуць.
Я вярнуся дахаты.

Пад зямлёй ва ўтоеным свеце,
за аблокамі на захадзе,
завяршае доўгі шлях лодка,
дзе балююць зіма з восенню.

У бездані холадна і цёмна,
толькі цені растуць там,
там змрочныя істоты,
змрачнейшыя жахі.

Я вярнуся.
Я вярнуся.
Калі духі зімы саслабнуць.
Я вярнуся дахаты.

Мерцвякі пакоюцца ў белых адзеннях,
за цяжкімі халоднымі каменнымі дзвярамі,
але прыслухаўшыся да войска мёртвых,
часам можна пачуць іх спеў.

Мерцвякі пакоюцца ў белых адзеннях,
за цяжкімі халоднымі каменнымі дзвярамі,
але прыслухаўшыся да войска мёртвых,
часам можна пачуць іх спеў.

Я вярнуся.
Я вярнуся.
Калі духі зімы саслабнуць.
Я вярнуся дахаты.

Спасланне Каймадальта (Хаймдаля)

Цела духу дуба, галіна ведзьмака.
Вядзьмак з ключом і ў масцы,
голы і белы, у магіле,
убраны толькі ў прах нашага свету.

Уздоўж сцен, доўгія вострыя шыпы.
На лавах, сталёвыя латы.
Ён на дыбачках, нячутна,
бачыць на зямлі попел ад вогнішчаў.

Я трымаю свой шлях у змрочную бездань, дзе ўсё мёртва.

У змрочным свеце магільнага ўзгорка,
сядзяць нямыя мерцвякі.
Не трэба паддавацца страху,
але вынікаць у бязлюдныя прасторы свету.

Дах пакрыты шчытамі,
шлемамі, рамянямі, нажамі і мячамі;
па-над карычневай зямлёй каменнай залы
істота, прывід жанчыны.
Я трымаю свой шлях у змрочную бездань, дзе ўсё мёртва.

Прывід ведзьмака на дрэве знадворку,
вісіць, схіліўшы галаву.
Карова мінае крывёй, чуе яе крык,
вядзьмак разблытвае вузлы.

Вядзьмак збірае падарункі,
дадзеныя яму бледнымі мерцвякамі,
са старых каменных змрочных магіл
ён здабывае самыя выдатныя.

Я еду да Келіо (Хель).
Я трымаю свой шлях у змрочную бездань, дзе ўсё мёртва.

Паясы і латы, пірагі і адзежы,
шлемы і чароўныя прылады,
руны і вершы, сушоныя ягады,
дзверы ў магілу адкрытыя!

Ад эльфаў, майстроў зброі,
да светлых адроджаных мерцвякоў,
тым, хто змагаўся з ваўкамі
ў цяпер бязлюдным свеце.

Я еду да Келіо (Хель).
Я трымаю свой шлях у змрочную бездань, дзе ўсё мёртва.

Танец з мячамі

Час зімы надышоў,
калі памруць воўк і мядзведзь;
сарві мех, маску,
растапчы іх, скажы зіме, бывай!

Дух зімы, ты памрэш!
Дух зімы, мінай крывёй у снезе!
Дух зімы, я лета!
Дух зімы, я іду!

Агонь і дым, крыкі і шум;
вядзьмак бяжыць па лесе.
Скарыстайся лісцем і куравой, мячом і сталлю.
Хутка ў нябёсах ізноў будзе свяціць сонца.

Дух зімы, ты памрэш!
Дух зімы, мінай крывёй у снезе!
Дух зімы, я лета!
Дух зімы, я іду!

Агонь і дым, крыкі і шум;
вядзьмак бяжыць па лесе.
Скарыстайся лісцем і куравой, мячом і сталлю.
Хутка ў нябёсах ізноў будзе свяціць сонца.

Дух зімы, ты памрэш!
Дух зімы, мінай крывёй у снезе!
Дух зімы, я лета!
Дух зімы, я іду!

Конь Келіо (Хель)

Мы аплакваем раставанне снега;
Зіма зрынута.
Дух дуба вызвалены,
духі лета перамаглі.

Мы аплакваем раставанне снега;
Зіма зрынута.
Дух дуба вызвалены,
духі лета перамаглі.

Дух узыходзіць наверх,
конь з утоенай бездані,
каб падрыхтаваць людзей,
увесь наш свет да плачу.

Дух узыходзіць наверх,
конь з утоенай бездані,
каб падрыхтаваць людзей,
увесь наш свет да плачу.

Світанак

У першую нядзельную раніцу вясны
мы зноў можам убачыць войска.
Жалоба, нарэшце, падыходзіць да канца.
Заяц бяжыць па полі.

На самай высокай гары на ўсходзе
можна ўбачыць чырвонае сонца.
Можна ўбачыць і нацешыцца супакоем,
з вяршыні гары бачная давальнае жыццё Зямля.

Сіла сонца вярнулася,
Дух дуба адроджаны.
Сіла сонца вярнулася,
Лета надышло.

Вяртанне Бела (Бальдра) (Эпілог)

[Інструментальная]
   
   


© 1991-2016 Burzum и Варг Викернес | Хостинг: ООО "Мажордомо" (Россия)